Літературно-краєзнавчий маршрут «Лесиними стежками»

Полтавщина для Лесі Українки — благословенний край і через кровний зв’язок з матір’ю Оленою Пчілкою, і через духовний зв’язок з "батьком української поезії" І. П. Котляревським, на уклін до якого прибула поетеса наприкінці літа 1903 року, коли відкривали йому пам’ятник. У Полтаві Леся Українка стала окрасою в ґроні славних діячів літератури: Панаса Мирного, М. Коцюбинського, В. Самійленка, М. Старицького, В. Стефаника.

Уперше на Полтавщину, в Гадяч, батьки привезли Ларису в трирічному віці, влітку 1874 року. Пізніше вона бувала тут у зв’язку з хворобою переважно в теплі літні місяці. З Гадяча поетеса виїздила в села Малі Будища (Монастирські), Броварки, Ковалевщину, на Цяччин хутір. У 1899 — 1906 роках, приїжджаючи в Гадяч, письменниця мешкала переважно на хуторі Зелений Гай, що за 2 кілометри од міста (зараз в межах міста Гадяча).

Місто Гадяч пишається своїми вихідцями — саме тут народилися визначний український громадський діяч Михайло Драгоманов та його сестра Ольга, письменниця і громадська діячка, відома світові як Олена Пчілка, мати поетеси Лесі Українки.

У 1901 році з нагоди 25-ліття літературної діяльности Ольги Петрівни Драгоманової-Косач (Олени Пчілки) – чільної представниці цього роду, – М. Грушевський, І. Франко, В. Гнатюк у вітальному листі від імени редакції «Літературно-наукового вісника» писали: «Ви дали Україні перший приклад освіченої сім’ї, в якій плекається рідна українська мова і українська літературна традиція в найкращім розумінню сего слова».

Драгоманівська гора. Місце, де знаходилася садиба Драгоманових

„Є на Україні, серед милої Полтавщини, багатої на гарні куточки, чудовий краєвид — згадує Олена Пчілка. — Се той, що з'являється перед очима, коли дивитись на нього з високого узгір'я стародавнього, гетьманського міста Гадяча. Станете на краю Драгоманівської гори, і перед вами відразу розстелиться велика долина Псла. Та яка ж широка й розмаїта! (...) Увесь краєвид замикається проти Драгоманівської гори темною довгою смугою поважного бору. Такий краєвид побачите з Драгоманівської гори, з того крутого виступу гадяцького узгір'я, що найближче поступився до Псла, щоб найліпше бачити красу його долини. На верху того виступу стоїть старосвітське дворище з забудуванням під солом'яними стріхами. У більшому будинку, що стоїть повернений причілком до тихої невеличкої вулички, омаяній давніми шовковицями та акаціями, народився Михайло Драгоманов; тут, у сьому дворищі на високій горі, виростав він, проводив свої дитячі літа". А разом з ним і його сестра Олена Пчілка (Ольга Драгоманова), мати Лесі Українки.

Замкова гора

Місце палацу-фортеці гетьмана І. Брюховецького «Замкова гора» (XVII ст.), зруйнованого за часів Катерини II. За царювання Миколи I на цьому місці збудовано приміщення тюрми. Нині у приміщенні розміщується  навчальний заклад «Гадяцьке аграрне училище» (більше відомий як школа бджолярів).

          Олена Пчілка згадує, що часто з братом Михайлом бігали до руїн Псельських воріт тієї самої фортеці.

Гадяцький історико-краєзнавчий музей

Офіційно музей відкрито 14 жовтня 2012 року. В травні 2013 року експонати музею «Родини Драгоманових» було перенесено в районний історико-краєзнавчий музей. Тут є 7 експозицій та виставкова зала. Серед експонатів можна побачити фрагмент вишитої руками Лариси Косач чоловічої сорочки і привезену нею з Єгипту статуетку «Єгиптянка», дубовий меблевий гарнітур з дому Драгоманових, книги з особистої бібліотеки Драгоманова.

Будинок, де видавався часопис «Рідний край».

Будинок м. Гадяч, де у 1915-1916 рр. працювала редактором газети Гадяцького земства Олена Пчілка  (нині редакція районної газети «Гадяцький вісник»).   

Будівля гімназії для хлопців побудови 1902 року.  

11 березня 1920 року під час Шевченківського свята у Гадяцькій гімназії  ім. Драгоманова Олена Пчілка обгорнула бюст Шевченка жовто-блакитним прапором. Коли комісар Крамаренко зірвав його і пошматував, Олена Петрівна вийшла на сцену і рішуче висловила свій протест вигуками: «Ганьба Крамаренкові!». Петро Одарченко (уродженець Гадяцького повіту, літературознавець, який навчався у Гадяцькій хлоп`ячій гімназії і проживав у будинку Олени Пчілки) згадує, що гімназисти підтримали її гучними вигуками: «Ганьба Крамаренкові!»

Гадяцьке училище культури, колишня жіноча гімназія

      Учениці жіночої гімназії, яка була збудована і відкрита земством 1911 року, були активними учасницями  українознавчого гуртка, створеного і очолюваного Оленою Пчілкою. Зараз у приміщенні жіночої гімназії знаходиться Гадяцьке училище культури. У ньому є факультет режисерів театралізованих і масових заходів. Саме студенти цього факультету є активними учасниками  Народного гадяцького театру, коріння якого сягають початку ХХ століття, коли театр у місці був започаткований тією ж Оленою Пчілкою.

 Бібліотека імені Лесі Українки.  Кімната-музей бібліотеки ім. Лесі Українки

В 1801 році з ініціативи М. Драгоманова, І. Білика, С. Метлинського була створена Гадяцька книгозбірня. У списках читачів за 1887 рік — Єлизавета Іванівна Драгоманова, бабуся Лесі Українки, бувала в бібліотеці і сама Леся.

Сьогодні Центральна районна бібліотека ім. Лесі Українки є методичним центром Гадяцької районної ЦБС, до скаду якої входить 39 бібліотек.

Криниця у Зеленому Гаю

«Околиця тут гарна, горизонт широкий… , побачите вже таку Україну, що «українішої» й нема…» Леся Українка

 Урочище «Зелений гай» у м. Гадяч, де у дачному будинку в 1898-1906 рр. жила і творила Леся Українка. Нині там установлено пам’ятний знак.

Дача в урочищі Зелений Гай була збудована Оленою Пчілкою  та Петром Косачем спеціально для Лесі Українки. Здебільшого їх рішення було викликано хворобою Лесі. Волинський вологий клімат тільки погіршував Лесин стан здоров`я. І тому Леся дуже мало проводила часу вдома, серед рідних. Гадяцький клімат сухий, і тому був кращий, корисніший для їхньої доньки. Тут влітку 1899 року гостювала Ольга Кобилянська, в різні роки бували її друзі С. Мержинський, К. Квітка, Ф. Красицький, Г. Хоткевич та інші.

У Зеленому гаю поетеса написала такі твори: "Сфінкс", "Ра-Менеїс" (1900), "Ніобея", "Осінні співи" (1902), "Напис на руїні" (1904), "Три хвилини" (1905), "Тиху задуму вечірнюю", "Пророк" (1906), писала оповідання, статті, листи. Влітку 1904 року в Зеленому Гаю художник Фотій Красицький намалював портрет Лесі Українки.

Наприкінці червня щорічно в урочищі «Зелений гай» відбувається обласне літературно­мистецьке свято «Дивоцвіт Лесиного гаю». На міні­майданчиках гаю гостей зустрічають мелодії українських пісень у виконанні творчих колективів району. Перед початком свята відбуваються покладання квітів до пам’ятників Драгоманівського роду. Перед глядачами постають літературні герої із творів Лесі Українки: Мавка, Лукаш, Лісовик, лісові Русалки. Традиційно відбуваються виставки народних умільців району.